Улітку не сховатися від спраги -
Під сонцем, що пече, як у Сахарі,
Так хочеться - хоча б ковток, хоч краплю,
Прозорого холодного нектару.
І людям не сховатись у спекоту,
Ні в хаті, ні в подвірї ніде дітись,
Що й говорить про птицю без польоту,
Яка сидить з ранку до ночі в клітці.
У спеку не рятує тінь від хмари,
Що наповзла драконом над землею,
Птахи відкрили клюви й ловлять спрагло -
Густе повітря, як впереміш з клеєм.
Ні гілка буряну, що зверху клітки
Закинута господарем для тіні.
Вона зівяла й зсохлася безслідно,
Відкривши пташенят перед промінням.
Ані вода, що чорна від болота,
Нагрілася - і стала кипятком...
Впереміш із землею - до блювоти
Доводить птицю хоч одним ковтком.
Птахи надулись, опустивши крила,
І голови понурили - у спеці,
Відкрили клюви, аби легше дихать,
У клітці, у безвихідній безпеці.
Лишень за крок - стоїть відро з водою,
І тінь крислата впала від горіха,
Та не дістатись птахам за нуждою, -
Куди не глянь - вольєр й міцна решітка.
Немов насмішка - блискає в відерці,
І зве птахів зануритися клювом,
Злий жарт - за крок від сонячної смерті,
Зневоднення, що доведе до згуби.
Та ось і порятунок птахам в клітку, -
Легкий, і невагомий, як хмарини,
Зайшов господар і налив в поїлку
Водички - щоб не мучились, попили.
І одночасно - заблищали краплі
Холодної, хоч літньої грози.
Значить, не час пташині помирати,
У клітці, у жаркий період жнив.