Від села і до села
пряяма дорога пролягла,
а поміж ними залізниця
яка мені ще й дос і сниться.
Там розїздний був полустанок
куди я приїздив під ранок,
на свято до своїх батьків
лише тебе там не зустрів.
Завжди дивився на дорогу
та в собі мав предостлорогу,
не перетнути чужий тин
та не шукати в житті змін.
Там ні на що не мав я прав
де щасття та любов втрачав,
лише з роками зрозумів
що я не все ще загубив.