України спалені надії:
зраджені, знецінені життя…
Десь блукає споконвічна мрія;
Й знову – сум, і знову – каяття…
Скаже хтось, що розуму не має?!.
То – з лукавства!.. Розум – був і є!..
Та про гідність він свою не дбає:
«Хуторянська» сутність не дає…
От й живемо: «наша хата с краю»,
з лиш одним займенником – «Моє»:
поки Мудрість – ген, за небокраєм…
Тож живімо!.. Кожному – Своє!..
2021