Як кит - великий білоспинний лайнер
Відправився у подорож маршрутом,
Простим й відомим, як японське хайку,-
І звіреним із планом посекундно.
У дрейфі між малими островами,
Які можливі - збої та сюрпризи,
Хіба що - зустріч з синіми китами,
Що підійдуть до борту надто близько.
Круїзний лайнер - як в китову пащу
Набрав туристів - свіжого планктону,
Ловців нових чуттів й яскравих вражень,
Що не мандрують задалеко з дому.
Криль з шиком-блиском розмістивсь на судні,
В каютах різнотипного комфорту,
Його не так вже й складно обманути -
Включивши лампочки і музику на борті.
Важкий і товстий - білоспинний лайнер,
Плив повагом, із острова на острів.
Туристи сходили - і згодом повертали
Знов розсікать океанічний простір.
Одначе вклинився на звичній карті
Незнаний острів, де живуть тубільці,
Немов за ніч вулкан зригнув із мантії -
Гарячу магму - що застигла кільцем.
За ніч зявилась живність, і тварини
Прижились й заселили дикий острів,
За ніч - там появилася людина,
Аби освоїти нові галапагоси.
Величний лайнер висадив на берег -
Усіх туристів, весь дрібний планктон,
І викинув гудком у атмосферу -
Великий всім привіт як муветон.
Й вернувся на маршрут - вже без туристів,
Зникаючи удаль, за видноколом,
Лишивши робінзонів без прописки,
Без їжі, за мільйони миль від дому.
Зникав повільно, як остання мрія,
Не доплисти до неї, не дістатись,
Залишивши - понуру безнадію
За межами людських цивілізацій.
Нарешті мрійники - освоять ойкумену,
Вернуться до законів виживання,
Поки їх не знайдуть і не повернуть,
Із острова - до кинутого раю.