У режисера мильних серіалів
З собою завжди - блістер валідолу,
Скінчилися сюжети й магістралі
Сюжетних ліній - закрутились колом.
Все апробовано - у різних комібінаціях, -
Обставини, події та герої,
І треба знову вкотре повторятись,
Поки глядач уроків не засвоїть.
Адже недарма рейтинг в мелодрами -
Завжди стабільно рівний чи високий,
Ще не набридли ні кухонні драми,
Ані проблеми - модної тусовки.
Герої вибираються, як завжди,
Із кола - забезпечених й заможних,
У них достаток в домі - повна чаша,
Та точить черв буденщину в розкоші.
Хоча життя - чудове та прекрасне,
А не голодне, бідне та собаче,
Та в глядача зявляється катарсис -
Коли багаті - у стоперше плачуть.
Коли у них - не клеїться в стосунках,
Й руйнується їхнє гніздо сімейне.
Щоб, як у бідних, жінка була сучка,
А чоловік - красунчик із Бродвея.
Щоб крики, плачі, та родова помста,
Крутила ними, наче вир водою,
Щоб їм хотілось в петлю або з мосту -
Разом з своїм багатством та бідою.
Тоді - у жінки, що живе в хрущовці,
В сусідстві з тараканами й котами,
На серці, котре бється у мороці,
Хоч на хвилинку-другу - та відтане.
Тож режисер в сценарії міняє,
Лиш імена та прізвища по списку,
І знову черговий шедевр знімає -
По колу повторяючи навмисне.
Можливо, він наважиться на ризик,
І зніме щось велике для дорослих,
На сотні серій, що пройдуть із блиском,
По колу кільканадцять років поспіль.