Як же хороше в країні -
Жити як на два обличчя -
І ніхто сказать не сміє,
Хто мислевиць - хто добича.
Хто радіє - а хто плаче -
В кожного своя дорога,
Нерозвязана задача,
Як зєднати всіх під Богом.
Ой брат та й із братом браталися,
Щоб разом жили - не цуралися,
Один - та й вмивався сльозами,
А інший сміявся з дівками.
В одного - було в хаті горе,
А інший лиш руки розводив.
В одного - була в домі втрата,
А інший жив паном багатим.
В одного - була домовина,
А інший казав, що не винен.
Як же радісно в країні,
На два береги Дніпра,
Де є правий - а де лівий,
Обєднатися пора.
Хто радіє - а хто плаче,
Хто ж поїхав за кордон,
Аби жить якось іначе,
Де є право і закон.
Сусід та й з сусідом браталися,
Щоб разом жили - не цуралися,
Один - ледь купив кусень сала,
А іншому - й банку замало,
Один - та й дожився до ручки,
А в іншого - білені ручки.
В одного - борги та кредити,
А інший - розживсь між бандитів,
В одного - город та цибуля,
А в іншого - у лобі куля.
Як же радісно в країні,
В когось горе, в когось свято,
Лиш би далі були війни -
Ніж в городі біля хати.
Як же хороше під сонцем,
Під дощем і під обстрілом.
В когось бомба під віконцем,
Ну, а в когось - і похмілля.
Ой, земляк з земляком та й браталися,
Щоб разом жили - не цуралися,
Один - та й розживсь за кордоном,
А інший - жив на полігоні.
Один - був землі своїй паном,
А інший - тупеньким бараном.
В одного - весілля і свято,
А в іншого - в полі граната.
В одного - шампанське й салюти,
А в іншого - жертви і трупи.