320. Вий

Дмитрий Арутюнович Романов
Наш час на хибності багатий:
Раціональність там і тут.
Прислухайся ж до себе, брате,
Чи це ти маєш за мету?

Відверто кажучи, я вірю
У мавок, духів, домових,
Відьомські сили і сокири;
Тобі їх кидаю – лови!

Стикався з ними я не вперше:
Параліч і видіння знав,
Та, поки що, не перевершив
Лихих створінь зі світу Нав.

Від тих істот, кому вклонялись,
Так само, як і від Христа,
Тікали ми. І навмання лиш
Звучали руни на вустах.

І у згнилій, забутій хаті
Старий народжується Вій,
Що вміє хутко жонглювати
Думками в тебе в голові.

Не зводь очей зі спритних рухів,
І коло сіллю обведи,
Якщо ж того не зробиш, друже,
То недалеко й до біди!

Читай відомі всі молитви,
А, особливо, Отче наш;
Готуйся до святої битви,
Без молитов не починай!

Слов'янські сили сплять у генах:
Як хочеш – можеш розбудить.
Часи народжують легенди,
Вони ж – народжують сліди.

грудень 2021