Стільки фарб може бути у Бога,
Щоб прикрасити Землю, людей,
Щоб зробити звичайне, убоге
Незвичайним і повним ідей!
Наче,чаша,любовью залита,
Доверха, до саменьких крайців,-
Божа мудрість, добром оповита,-
Є надією й вірою в Нім.
А вони ж то які кольорові!
Людству тільки б все серцем прийняти!
І взросло б золотистеє поле,
На якому скарби і збирати!
І були б всі Земляни щасливі,-
А ні війн, а ні злиднів і сліз...
Тільки б фарби повсюди виднілись,
Що,від Бога,в серця розлились.