(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ІЗ ДОЛЕЮ РАХУНКИ НЕ ЗВЕДЕМО»)
Приходим в світ із долею своєю,
Бо кожному гаптована… десь там,
Вона нам світить з нашою зорею,
Й ніхто не обирає її сам.
Ми мусимо до долі прислухатись,
Бо іншої в житті нам не дано,
Змінить її – даремно намагатись,
Вона – як те єдинеє рядно.
Із долею рахунки не зведемо,
Її продать не можемо ніде,
Тому із нею по житті ми йдемо,
Від нас вона нікуди не піде.
То ж долю ми не можем вибирати,
Із нею ми приходимо у світ,
Все, що готує, мусим куштувати,
Й життю своєму так давати звіт.
Життя дорогу нам торує доля,
Що зготувала – завжди видає,
Її змінити рветься наша воля,
Та в сутичку із нами не стає.
Тому на в силі ми її змінити,
Й рахунків з нею ще ніхто не звів,
Вона писалась, то ж із нею жити,
Хоч мати іншу не один хотів.
25.12.2021 р.