А я не розчинюсь у сивім тумані,
Не вдягну на себе з туману вуаль,
Не згасну, неначе зірки на світанні,
Та думка віднесе мене кудись в даль.
А я не розчинюсь у сивім тумані,
Не буду блукати у травах в росі,
Стежки у тих травах бувають незнані,
Виблискує срібло давно у косі.
А я не розчинюсь у сивім тумані,
Лебідкою я не полину на став,
Та хочу тонути в твоєму коханні,
І ти у моєму, щоб завжди блукав.
А я не розчинюсь у сивім тумані,
Та в ньому скупаюсь, немов в молоці,
Щоб тільки не була ніколи в омані,
Й сльоза не котилась з очей по щоці.
А я не розчинюсь у сивім тумані,
Струна про кохання сповна задзвенить,
На хвилях кохання в душі-океані,
А думка про тебе дурманом п’янить.
А я не розчинюсь у сивім тумані,
Та тільки одягну кохання вуаль,
Вплету в срібло квіти колись на світанні,
І ніжно заграє про все це скрипаль.
21.12.2021 р.