Бiлий сніг лягає на обличчя
І на сизе поле на межі…
Прийде час: уже ніхто не кличе,
Не тривожить полум`я душі.
Проспівали весни пінним цвітом,
Тих пiсень забулися слова,
І відговорила з дивним літом
Стомленая `вітрами трава.
Відлетіли журавлі у вирій,
Наче смута, що злилася в клин,
І вдяглася мудра осінь щиро
В перші помаранчу і бурштин.
Потім знову замело пороги,
Пада тихо сніг в тепло долонь,
Занесла хурделиця дороги
I лягла покірно біля скронь.
29.01.2005 р.