Картина юності насниться
Опівночі, як очі сплять
Гортаю сторінки дитинства
Думки рояться. Майорять
Мені сімнадцять.Юна зовсім
Картина кликала здаля.
Як я сором*язлива зовні
Такою чемною була!
Настигне зірка спозаранку
Небом тихесенько зійде
Я кличу її до останку!
Гукаю гучно- Де ти? Де?
Вона всміхнеться мені ранком
Відкриє очі. Звеселя!
І моє серденько дівоче
Тихенько пісеньку співа.
Ось що то значить юна осінь!
Душа радіє. Гомонить!
І подумки так ніжно просить
Ти зупинись! Ця юна мить!
10.98.21 р