Червоне і чорне нам доля гаптує,
Вона нам готує своє вишиття,
І ниточку щастя пряде і дарує,
Та жодній із митей нема вороття.
Червоне і чорне назавжди єднає,
У небі клекочуть про це журавлі,
Та ще й витинанки для нас витинає,
На хвилях гойдає, немов кораблі.
Червоне і чорне нас завжди торкнеться
І візьме в обійми, неначе крильми,
Торочити кожне про своє візьметься
Й нічого змінити не можемо ми.
Червоне і чорне, неначе стежини,
Нам доля проклала і їх не змінить,
Неначе червоні і чорні жоржини,
Й над ним видніє небесна блакить.
Червоне і чорне взялися за руки,
Неначе у змові вони всі віки,
Немовби не знають ніколи розлуки
Й лягають у долі, немов рушники.
Червоне і чорне і тішить, й лякає,
І радість, і смуток приносить воно.
Ніколи не знаєш, що далі чекає,
Лиш стелиться завжди, неначе рядно.
05.12.2021 р.