Причина

    

Світить сонце,та уже не гріє,
Мріє поле про гучні жита...
І горить уся, і пломеніє
Над землею осінь золота.

Наче пісня, що тривожить душу,
Тій уже бажалось відпочить,               
Тільки пісня і несе і рушить,
Кличе жити і блага любить.

Я з тобою, рідне, не прощаюсь,
До зими крокуючи у сни,
Незабаром, і про це я знаю,
Що повернусь вчасно до весни.


Де святе, туди прилину  в хату,
Подивитись на вишневий цвіт,
Тільки не зустріне знову мати,
Як раніше у старих воріт.
               
                2005 р.