В крижаному царстві місто потонуло
І усіх за руку в казку повело,
Тріск усього гілля птаство все почуло.
Так по всьому царстві кожного вело.
Загорнулись в кригу всі кущі й дерева,
Так на кожну гілку одіж ця лягла,
В крижаную казку кличе Королева.
Це зробить красуня з легкістю змогла.
В крижаному царстві й під ногами крига,
Ще й блищить усюди, наче дзеркала,
На дорогах люди крутяться, як дзиґа –
Простелився килим з крижаного скла.
Ліхтарі свічадам* додають окраси,
А удень на сонці дивно виграють,
Іншої не треба цій красі прикраси,
Бо мороз і дощик все це додають.
Нас природа завжди чимось – та й дивує,
І заводить в казку, і у царство теж,
А красу навколо все без рук майструє,
Ще й сама знаходить для краси манеж.
Але всіх дивує, як вона чаклує
І будує царство з криги без майстрів,
Крижаную казку залюбки дарує
Дощ з морозом разом під пісні вітрів.
В крижаному царстві місто потонуло,
Гарне й небезпечне царство для усіх,
Щоб зимову казку все живе відчуло,
Треба щоб в таночку закружляв ще й сніг.
10.12.2021 р.
СВІЧАДО* - дзеркало