Тримайся якнайдалі від спокуси:
Дівчата юні, запах тютюну…
Воно біжить, воно грішити змусить,
Співаючи «До раю вас тягну!
Я грав галюцинацію в серіалі,
Та не від мене небезпека йшла.
Я був лиш тінню, краплею в бокалі,
Що перетворить смерть на шоколад.
Я тільки сон, що знову вам наснився,
Одразу ж загубившись у пітьмі,
Як місячна казкова колісниця,
Як подих вітру, що вже онімів»
За ґрати сіла правда, їй не видно
Все те, що поза межами спокус,
Все те, що так здавалось очевидним.
«Ти не зважай, що в серці землетрус.
Ти не зважай, що з’їхав місяць з глузду,
А люди обернулися на дим.
Вдихай-но гріх, вдихай мерщій спокусу,
До мого світу з усіма іди!»
Лунав той голос звідусіль й нізвідки,
Хоч затуляй ти вуха – звір іде.
Він розставляє сітки, мітки, клітки;
Повсюди він, а, ніби, і ніде.
Не замовкає, кличе він до себе:
«Дівчата голі, запах тютюну…»,
Будуючи між землями і небом
З цеглин спокус диявольську стіну…
листопад 2021