Щовечірній туман насуває за розкладом.
Бурштинова ліхтарність — мов гірлянди в імлі;
І дивуючи руху фізичного розладом,
В'язнуть промені в часі, ніби кулі в чолі.
І спітнілий асфальт ловить світло розмазане,
Щоб зігрітись хоча би в перспективі своїй
Та відбити всім тілом те таємне, неназване,
Що інакше не вбачиш серед виру подій.
Електричні вогні — звідусюди, мов постріли,—
Провокують і в мене розлад зору в імлі,
Але тіні доріг, що брудні, мов апостоли,
Мені вказують путь на поверхні землі.