ПЕРЕВОД стихотворения Анатолия Уминского
Місяць на небі хмаринкою вкрився,
Соромно наче йому…
Скільки зірок тут! Замовк, розгубився.
– Невже це мені одному?
Хто рахував їх? Великі, маленькі…
З яких невідомих світів?
А скільки тим зорям співали поети,
А скільки складали віршів!..
Місяць сіяв, хоча був і холодним,
Зірки не знали – чому?..
Даремно водили всю ніч хороводи,
Співали йому одному…
__________
ОРИГИНАЛ
Месяц i зоркi
Месяц на небе хмаркай прыкрыўся,
Сорамна быццам яму.
Столькi тут зорак! Прыцiх, разгубiўся,
Цi ж гэта мне аднаму?
Колькi iх тут, i малых,i вялiкiх?
Ведаць навошта каму?
А колькi iх, яшчэ не адкрытых?
Нiхто не адкажа, чаму.
Месяц свяцiўся, хоць быў ен халодны,
Зоркi не зналi таго.
Дарма вадзiлi ўсю ноч карагоды
Каля свяцiла свайго.
(А. Уминский, 09.01.2017 г.)