Як тяжко в світі жити, Боже,
Як рідко люди є людьми,
Ніхто тобі не допоможе,
Коли вмиваєшся слізьми!
Не має тих, хто "чистий"
в серці
Є тільки ті, хто те вдає,
І я боюся доведеться
Життя закреслити своє
Ми всі в поліпах і наростах,
причому ду'ші (!), не тіла'
від того здихатись не просто ,-
нас тягнуть вниз земні діла ...
А ми вгрузаємо в безодню,
А ми не слухаєм душі,
Ми думаємо, що сьогодні...
А завтра знов і знов грішим...
Все відкладаємо на потім
Все думаємо:" маю час"
А гріх нас спалює на попіл,
А смерть давно чатує нас
Якби ж то все робити вчасно,
Якби ж то можна "переграть"
І не випрошувати щастя,
А всім життям його плекать...