Виявляється, він з того тисячоліття, – бо тут й наразі зо згару попередньої сторінки; ось і двійко відгуків звідти:
на «Спiв, впiв-лелечий» (Юрий Зозуля)
Аж просльозилась. Зачепило. Дякую.
Татьяна Конюшенко 08.10.2013
Доброго дня, Юрію! Як гарно Ви написали, образно і щиро! Бажаю Вам ніколи не мати ЦІЄЇ втоми - щасти!
Инна Приходько 16.02.2012
"До-обра половина України давно була би на тім світі, якби не наші вселенські заробітки; і кожен так годує, підтримує кількох. "На заробітки" – суто українська дорога життя. Цей "вальсок" – за своєрідний реквієм каліченим, нищеним життям сьогодення: а мовить про досі не заявлений сучасний голодомор.
При слові, щасти й лелечій спільноті: й ще малечі, й вже старечі!
За останні 8 років доточив свій поріг: нЕчисті б по ріг, нам ув оберіг, - ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня!
увесь цей біль дарований людьми
втерпіть його лиш Милостею Бога
понад світом холодная осінь,
різножовта байдужа печать;
понад нею насуплена просинь
в кут загнала лелек, – то летять!..
ні від холоду, ні від голоду,
нема захисту в своєму домі;
і світ зА-очі. дума пОночі..
по землі, вже й по небу, – на втомі...
не розчути їм співи чи вірші,
заклопотаним помахом крил;
запечаленим летом найгіршим:
шлях-бо з дому на край-світ одкрив!..
ні від холоду, ні від голоду,
нема захисту в кожному домі:
світом зА-очі, – з думи пОночі;
буть землі з небом при нашій втомі...
впізнаЮ себе в кожнім із них,
полишивших і гнізда, й могили:
я теж рвався на різні бокИ,
а вертався ж – й щодуху! й щосили!..
птаству холоду, люду голоду,
не бракує у рідному краї:
ой, не забавки жить, як подумки;
ой! – вже в неба й земля благає...
понад світом холодная осінь...
різножовта байдужа печать.
понад нею насуплена просинь...
позбирала лелек, – ті й летять!..
там не чутні ні співи, ні вірші...
заклопотаність в помахах крил...
запечаленість летом найгіршим...
шлях-бо з дому сей лет їм розкрив...
ні від холоду, ні від голоду
нема ж захисту в своєму домі!
світ весь зА-очі в думу пОночі...
й вже всі землі під небом відомі..."