http://stihi.ru/2021/11/24/5619
Алиса, твои бы мне сказки!
А с ними хоть капельку ласки,
Когда нестерпима та боль,
Что жизни наносит прибой
Мне в явленной Господом хатке -
В смиряющей каждой догадке
И в каждый отчаянья миг
Лишь грех в бедном сердце щемит.
Хотя б не кровили стигматы -
Былые невзгоды, утраты -
В часы одиночества вновь
Зову неземную Любовь,
Ту, сущую Господа волю,
Что сердце избавит от боли.
Оригинал
Алісо, навчи мене казки?! -
Вимолюю дрібочку ласки,
Бо вже тільки з болем впритул...
І б'є мій духовний намул
В дарованій Господом хатці -
У в кожній приборканій згадці,
У кожну згорьовану мить -
Лиш гріх в біднім серці щемить...
Знекровлюють, наче стигмати,
Минулого прикрості й втрати...
І в скойці самотності знов
Я кличу горішню Любов
Як істинну Господа волю,
Що спинить всі повені болю...
На фото Маргарита Метелецкая.