Днi глухоji осенi
http://stihi.ru/2021/11/24/6094
Артур Грей Эсквайр
----------------------------------------------
«… Там мрію чеканять інакше,
Ніж тут, де міняють в пітьмі
Забуття й чудотворство…»
(Пауль Целан)
Дні завершення осені –
Наче мальовані амфори
В які забули налити вино.
Лускокрила епоха:
Все так ефемерно,
Таке нетривке
Все – навіть істин абеткових рій,
Тих, маленьких, банальних, зачовганих
Наче сандалі дивака Архімеда,
Що снив Сіракузи як берег
Сліпця Поліфема. І деспота мідного.
Істин
Які як монети з дельфіном на золоті.
Коли осінь глуха –
Я помираю,
Стаю нерухомим, німим:
Навіть мім
Сказав би відверто деревам
Поснулим і голим,
Тільки не я (бо мовчу),
Бо кров тужавіє і гусне
В епоху метеликів
Коли осінь глуха,
Бо небо синіє чужим,
Бо хризантеми біліють крижинами,
Бо час помирати
Співакам-цвіркунам
До весни.
(Світлина автора віршів)
«… Мечту там рисуют иначе,
Чем здесь, где меняют впотьмах
беспамятство с шаманством…"
(Пауль Целан)
Дни завершенья осени -
Словно рисованные амфоры...
И их забыли наполнить вином.
Легкокрылая эпоха:
Все так эфемерно
И так непрочно
Все – даже истин алфавитный рой,
Тех маленьких, банальных, затасканных,
Словно сандалии чудака Архимеда...
Как берег слепца Полифема
Ему Сиракузы. И деспота медного.
Истин,
Что словно монеты с дельфином на золоте.
Когда осень глуха -
Я умираю,
Чтоб стать неподвижным, немым:
Словно мим
Сказал бы открыто деревам,
Поникшим и голым,
Только не я (я молчу),
Ведь кровь становится густою
В эпоху ту, бабочек,
Когда осень глуха,
Ведь небо синеет чужим,
Ведь хризантемы белеют ледышками,
Ибо умирать время
Поющим сверчкам
До весны.
(Фотография автора стихов)