Сонце світить у віуонце
довго тягнеться урок,
та, коли ж він закінчиться?
Що б відвідати гурток.
В класі чути легкий шелест,
чути подих школярів,
монотонний чути голос
про будову кавуніВ.
За вікном весна та квіти,
нові плани в голові,
сумувати, чи радіти
за відсутністю дротів.
Раптом Клава прокричала,
Ляпатинський! Піднімись!
повтори, що я сказала,
повтори і не крутись.
Я від крику підхопився,
відірвався від думок,
а про що там говорилось
підказав мені дружок.
Тільки слів тих було мало,
і за радіогуртка,
свій журнал вона дістала
та вліпила двояка.