Мелодіє моя, не чутна ні для кого,
Мелодіє моя, інтимна, як душа,
лунаєш за межею доброго і злого,
лиш іноді – відлуння в вигляді вірша.
Мелодіє моя, коли ти народилась?
Зі мною? Чи коли мене ще не було?
Чому даєш мені таку щасливу силу,
що вірші просто випромінюють тепло?
Мелодії живуть у нас – так має бути.
Мелодія живе – живу із нею я.
Як добре, що тебе я завжди здатний чути,
бо ти і є – мій Бог, Мелодіє моя...