Неначе айстри, квіти на камінні,
Мов хризантеми ніжні, наче сніг,
Такі красиві, але ж не осінні,
Мороз таке зробити тільки зміг.
Красиві, пишні, мов в саду на клумбі,
Зібралися, неначе, на парад,
Немовби кожна з них на іншій тумбі,
За ніч такий створивсь на річці сад.
Як чародій зумів красу створити
І чарами якими володів?
Так садівник не зможе посадити.
Для кого це створити захотів?
Неначе рай квітковий простелився,
І кожна квітка в нім – це є шедевр,
Красою чародій цей поділився.
Який для цього він робив маневр?
Мов гострий язичок, пелюстка кожна,
Такий тендітний, крихітний, тонкий.
Та як таку красу створити можна?
Створили сад заквітчаний такий.
Так хочеться до квітів доторкнутись,
Бажання у красі цій загадать,
Щоби воно могло насправді збутись.
Та хто ж буде за ними доглядать?
12.11.2021р.