В звонкозвучной, бескрайней просини
В тишине , где сияет рань
Стану клёном тебе я росяным,
А уж ты, как ромашка встань.
Пусть зоря в мою душу влюбится,
У тебя же за брата гром,
Пусть земля тебе станет любою
Так, как ты в существе моём.
В снегопады, морозом витые,
В холода и белёсу РАНЬ
Я тебя всю закрою листьями,
А уж ты, как ромашка, встань.
Чтоб звенела дорога пташкою
И шептали девчата во сне:
-Видишь, клён подружил с ромашкою,
Значит, доброй прийти весне!
Любові Забашті
У розливі дзвінкої просині,
В безгомінні ясних світань
Стану кленом тобі я росяним,
А вже ти, як ромашка встань:
Щоб у мене зоря влюбилася,
А у тебе за брата грім,
Щоб тобі вся земля світилася
Так, як ти у житті моїм.
В сніговії, морозом витими,
У холодну і сиву рань
Я тебе всю закрию вітами,
А вже ти, як ромашка, встань!
Щоб дзвеніла дорога пташкою
І дівчата шептали у сні:
-Бачиш, клен подружив з ромашкою,
Значить, добрій прийти весні!