Поки водойми ще рідкі,
Живі, без льоду,—
Читаю хвильки, мов рядки,
Дивлюсь на воду.
В ній більше правди бачу я
(Бозна, чому так?).
І чистить душу течія,
Відносить смуток.
Вона фіксує, як кіно,
Й життя, і небо.
Вода — у суть саму вікно,
Портал до себе...