Не раз, не два Христос спасав мене.
Він йшов назустріч з посмішкою тата...
Бували дні, я думав: Все! Кінець!
Бо вже давно за гріх існує плата....
Багато раз Христос тримав в руках.
І зараз знову Він мене тримає.
Я падаю,встаю....постійно так...
Але Господь мені допомагає.
Переживання внутрішні були,
Писати міг я тільки на папері.
Читав Пророків, Притчі і Псалми.
Читав і плакав, зачинивши двері.
І зараз плаче знов моя душа.
Вона хотіла єдності з Ісусом.
Та сумніви навіювали страх,
І гріх чекав щоб тільки доторкнувсь я...
Моя молитва - Богу,до небес:
Не Знаю,Отче, скільки маю жити...
Я твій. Ти знаєш,що я твій увесь!
Хоч зламаний, гріхом своїм побитий.
Я вірю, що провини всі Простив!
З надією зведу на небо погляд -
Там ти- Спаситель! Вірю, чуєш Ти!
Нехай на все Твоя лиш буде воля!