Останній теплий ранок над Дніпром
Природа зустрічає з насолодою.
Пригнічений важкою позолотою,
Туман вдяг річку у товстий капрон.
Та небагато радощів навкруг.
Останній теплий ранок — мов з гірчинкою.
Прощаеться, як хлопець із дівчинкою
З теплом довкілля, стримуючи рух.
Мартини скиглять, очерет лежить,
Просякнутий росою. Все тужливо так...
Останній теплий ранок... Чи можливо так,
Що ще зігріє сонце до сніжниць?..
На хвилях промінь пише заповіт.
Аби б не знать наступного прогнозу! —
А там вже незабаром і морози;
І стане Дніпр, і посивіє світ.