Осінні дні ще тихі,милі, теплі,
Ледь-ледь торкнулась листя позолота,
Червоний глід і запах ніжно терпкий--
Красива осінь стукає в ворота.
Цикорій ще цвіте - блакитні квіти,
Та вже не літо - крапелька в долоні!
А хмарам весело - подує сивий вітер --
Летять кудись, рознуздані, як коні!
Сріблиться річка - вже й вона осіння,
А на піску сліди пташиних лапок...
В моїй душі сум'яття, а в сумлінні
Питань багато, окликів, трикрапок.
Та що питати?.. Я вдихаю осінь.
Її красу до серця прикладаю,
І прошу, як циганка при дорозі :
-- Позолоти -- на долю погадаю!..
Дни осени милы, теплы, тихи,
Листвы едва коснулась позолота,
Боярышник и терпкий дух ольхи -
Стучится осень красная в ворота.
Ещё цветёт цикорий голубой,
Уже не лето - капли на ладони!
А тучи - дует сиверко седой -
Летят куда-то, как шальные кони.
Блестит река - осенняя она,
А на песке следы от птичьих лапок...
Моя душа сомнения полна -
Вопросов много, как дорожных знаков.
Да что и спрашивать? Вдыхаю осень я
Её красу, впитав своей душою,
Прошу, как та цыганка у плетня:
Позолоти - твою судьбу открою!..