(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ОСІННІЙ МУЗИКА»)
Тарабанили краплі дощу по вікні
І по жовтому листю дзвеніли,
А відлуння його чули всі вдалині.
Ті краплини спочити летіли.
Милий дощ за вікном, все в осіннім танку,
Скрізь лягають листки різнобарвні,
Та ще й кралечка-осінь в своєму вінку,
Й інструменту в дощу всі ударні.
Цей музика-артист виграє від душі,
І тональність міняє, й акорди,
Все купалося в цій милозвучній красі,
Та звучання дощу миле й горде.
Бо ніхто так, як він, вигравати не смів,
Де мелодія лилась чудова,
Це звучання красиве було і без слів
Й атмосфера якась загадкова.
А у парі із ним є чудовий скрипаль,
Ну і грає він скрізь, де прийдеться,
І на себе чомусь одягає вуаль,
Та ще й вітром красиво він зветься.
Так створили якось вдвох прекрасний дует,
І дарують нам звуки чудові,
Полюбляють вони ще й до всього кларнет,
Що відлуння несе по діброві.
Саме дощ-самограй нам дарує сонет,
Ще й сонату свою мило грає,
Жовте листя в танок кличе він на паркет,
Ну а вітер ще й пісню співає.
03.11.2021 р.