Звертаюся до Господа у тиші,
Вже пізній час і втома у руках.
Чомусь прийдешній день в душі полишив
Тривогу, наче міцно вбитий цвях.
Знедолена гріхом моя Вкраїна,
У храмах люди лише на свята.
Таке життя є гірше від полину
Й далеко від Голгофського хреста.
Допоможи мені мій Боже милий
Твоє спасіння до людей нести.
Дай мудрості і дай твоєї сили
Серед зневірства за Тобою йти.
Ми, Українці, перед Богом браття
Але живем неначе не брати.
Голгофський хрест несемо на багаття
Своєї недосяжної мети.
Будуєм дім земний, земнеє царство
А Царство Боже гибіє в серцях.
Навіщо для душі все те багатство
Коли вона не кається в гріхах.
Тому душа й не вірить у спасіння,
Що сам Господь пролив за неї кров.
Й до рук своїх бере важке каміння
Знеславлюючи Господа любов.
Схиляюсь перед Богом на коліна
За своїх браттів і своїх сестер.
Помилуй Боже грішну Україну
Як милував віддавна й до тепер.
Дай людям своїм серцем зрозуміти
Що ми не порох у Твоїх очах.
Й лиш кров Твоя, що на хресті пролита,
Дає нам вхід у Царство в Небесах.