Зурочене щастя не варте нічого,
Немов папірець, полетить просто геть.
Лиш вітер промчить біля нього прожогом
І Сонце обпалить до попелу вщерть.
Пустеля торкнеться оаз сновидіння,
Мов дзиґа, закрутить у хмару пісок.
Затягне у вирву, прискорить падіння,
На шмаття порве розтривожений сон.
І десь між світами народиться вкотре
Нове роздоріжжя, що знову зведе
До купи двох бранців – колишній непотріб,
Які вже й забули про радісний день.
18:42, 18.10.2021 рік.
Зображення: https://psyhosoma.com/uk/samotnist-lyudini-odvichnij-strax/