Буває часом душу мов платок
Згортаю і ховаю у кишеню.
Приходить страх у вирії думок
Його я теж кладу собі у жменю.
Буває серце холодом тремтить
І кашляє тихесенько у грудях
Та я його ховаю і щомить
Щасливо посміхаюся на людях.
З надією спадає тихо лист,
Кружляє свій танок останній,
Бурштинне світло золотих намист
Горить вінцем на голові багряній.
Буває часом подих зупиню,
Щоб не злякати терпкий вітерець
І відчуваю - захисну броню
Зриває він з наляканих сердець.
Буває ще нестерпно-щемна мить,
Несила знести погляд полохливий:
Чи любиш? Чи ще здатний полюбить?
Спадає лист... І плине час невпинний...