( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ЖІНОЧЕ ЩАСТЯ»)
Два сини, немов два ясени,
Це – частиночка щастя від Бога,
А без них не було би й весни,
Й не була би такою дорога.
Із синами у щасті тону,
В материнськім жіночому щасті,
Защораз їх обох пригорну
Й ощасливлюся, наче в Причасті.
Справжнє щастя жіноче і я…
Якби ж то мене з ним звінчати…
Заповітна це мрія моя.
Я не втомлююсь мить цю чекати.
Але віри сини додають
Та й дають невмирущу надію.
Моє щастя любов’ю прядуть,
І весь сумнів на вітрі розвію.
Я з синами у нього ввійду
Й берегтиму його, берегтиму,
І до нього ключі віднайду
Та й життям я надалі з ним йтиму.
В щасті сила, жіночому, є:
Чародійна ще й дуже цілюща,
Вона віри мені додає,
Ну а віра у ньому – міцнюща.
13.10.2021 р.