Щоразу по листку:
то птах, то вітром, то з тривоги
лишаюсь кисню й вуглецю,
шовковицею тягнуся до вирію
Зошити мої, листки, долоні з клену:
залишіться зі мною в сні, заспані жовтим під сірим,
сни до зими!
Соки стануть тріскучими, остиглими.
2021-10-12