Й ніяка ж не таїна, про юду та каїна: і ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня!
Доточив я сей поріг: був мерзОті би по ріг; а всій решті в оберіг!!
Й ОЧНІ, НЕ ЗАгадОЧНО-ЗАОЧНІ, — БУДЬМО, ДУШЕ!!!
душа задивилася в себе —
розвиднилась і в кутках, —
де не мів й де не мив підлоги, —
бо ступають там Божі ноги, —
й Любови снує попелюшка......
задивилась у себе душа —
цілим небом в свічадко, —
білим світом на сонце, —
водою джерел в росу, —
і розгледіла всеньку* красу.......
в себе душа задивлялася —
сама собі відкривалася...........
*) розмовну форму прикметника замінити на "літературнішу" — менше разу плюнути: а навіщо?