Скосили поля і прибрали достигле зерно,
Хитаються вітром стрункі шелесткі верболози.
Невесело серцю - співає тужливо воно,
І падають тихо тривожні задумливі сльози.
Ще сонце гаряче, ще вересень не задощив,
Ще буде уранці будити солом'яний промінь.
І щедрі врожаї, і безліч побачених див -
Чи можна тужити, піддавшись і смутку, і втомі?
Візьму свої сльози, і втому. і думи сумні,
І серця журливу і ніжну мелодію щиру.
Я все принесу і схилюсь до Ісусових ніг,
Зігріюсь Його теплотою - і виростуть крила!