Володимир Сосюра
Оригiнал
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ...
* * *
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
Я – поет робітничої рані…
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
1922
Джерело: друковане видання.
********************************************
Татьяна Малюга
Так никто не любил
(литературный перевод)
Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит любовь неземная.
В день такой расцветает весна на земле,
землю в новый наряд одевая.
В синь прозрачную дышит спокойно она,
поднимая до звёзд свои руки.
В день такой на земле расцветает весна,
и дрожит вся от сладостной муки.
От счастливых очей сердце рвётся в полёт –
звёзды ярко горят надо мною.
Разливается кровь и по жилам течёт,
словно пахнет она лебедою.
Ой, вы, звёзды мои! Ой, ты, небо моё!
Нет сильнее любови, чем эта!
Ореон золотой я сорву для неё –
это очень легко для поэта!
Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит любовь неземная.
В день такой расцветает весна на земле,
землю в новый наряд одевая!
В синь прозрачную дышит спокойно она,
поднимая до звёзд свои руки.
В день такой на земле расцветает весна,
и дрожит вся от сладостной муки...
03.10.1971