наді мною схилилася осінь,
ніби ненька, торкнулась чола –
ти вже виросла, донечко, досить,
то розправ же скоріше крила…
та збирайся до вирію швидше,
де курличуть ключі журавлів…
дикі гуси нашіптують Ніцше –
їм замало і тиші, і слів…
не журись, ніби та перепілка –
за зимою надійде весна…
осінь тулиться десь до причілка,
дарма дивна, та досить сумна…
не пасує їй сукня осмути,
ні до чого уявні пости,
ні до чого напої отрути,
ти медами її пригости…
медозбір нині видався щедрий,
насолоджуйся сонячним днем –
зеленіють між золотом кедри,
ніч готує відвар з хризантем…
так у згоді з осіннім світанком,
щоб позбавити знов од жури,
обгорни золотавим серпанком
пишномовні, як сон, вечори…
27.09.2021