***

Осінній вечір, як вуаль на плечі ляже
Крізь листя промінь надвечірку підморгне
Не слухай вечере, що Осінь тобі скаже
Напевно , більше всього, обмане.
Осінній вечір так довірливо дивився
На Осінь, на її стрімку ходу
І смуток вечора дощем рясним пролився
 Та думав тихо  : я напевно вже піду