Василь Симоненко – Берег чекання
Через душі, мов через вокзали,
Гуркотять состави почуттів…
Може, сподіватися зухвало,
Вірити і ждати — поготів.
Та не вірить я не маю змоги,
Обіймає сумніви огонь,
І червоним ліхтарем тривоги
Зупиняю поїзда твого.
І стою на березі чекання:
Що ти мені з гуркоту кричиш?
Станеш ти біля мого благання
Чи до інших станцій просвистиш?
------
"Берег надежды" Василь Симоненко
Через душу, как через вокзалы,
Громыхает чувств большой состав.
Может, сердце ждать не перестало,
Пусть и в ожидании устав.
Но не погасает веры лучик;
Как в огне сомненья, я тужу.
С красным фонарём тревоги жгучей
Я твои составы торможу.
И стою на берегу надежды:
Что ты через грохот мне кричишь?
Ход замедлишь от мольбы прилежной
Или мимо станции промчишь?