Неквапно мольфар на зимівлю замкне стодоли,
І файку розкурить, розчулившись сумом трембіти,
В загаті сховає до літа тепло для бджоли,
Під стріхою справдить на дотик, чи висохли квіти.
Приборкає вітер, песям* приластивши до ніг,
Прислонить рамена до свого родинного древа,-
Вгодованим грушам подякує і в сто доріг
Спровадить підводи з політньо-люцерновим мревом.
В захристі туманів світанку де гори - плаї
Заходиться знатник** замовити плови*** на зіллі,
Вельоном серпанку верхів’я смерек помаїть
І зайшлі троїсті з дощами заграють весільну.
***
Песя* - (гуц.) цуцик, щеня;
Знатник** - (гуц.) – чаклун, мольфар;
Плови ***– (гуц.) – сильна буря, негодану.