Уже за межею, полинули звідси за обрій,
Уже за межею, пішли у незнані світи,
По собі лишили сліди на землі тільки добрі,
Й до нас не вернуться, не зможуть до нас більш прийти.
Чому ж бо так рано полинули, наче лелеки,
Неначе у вирій, та звідти нема вороття,
Із нами простились, у світ полетіли далекий,
На світі цьому обірвалась дорога життя.
Чому ж бо так рано в мандрівку вони подалися,
До них поспішали і діти й онуки завжди,
Востаннє і садом, й подвір’ям востаннє пройшлися,
Вклонились порогам і мовчки пішли у світи.
Та свічка так рано чомусь у батьків догоріла.
Навіки загасла й не можем її запалить,
За них всю роботу сама б я зробити воліла,
Та тільки б батьки залишились на цім світі жить.
Назад не вернуться, бо брама за ними закрилась,
Хоч ми голосили й просили від нас ще не йти,
Бо їм в потойбіччя дорога своя простелилась,
А звідти дорогу до нас їм уже не знайти.
16.09.2021 р.