Я кави філіжанку приготую,
Зварю її з любов’ю на зорі,
І на місточок знову попрямую,
Який через струмок, що у дворі.
В повітрі заснується павутина,
Осіннє сонце променем торкне,
На землю ляже з листя скатертина,
І вітерець десь здалеку війне.
Від кави аромат рознесе вітер,
Він пряністю в повітрі задзвенить,
В росі осінній ще скупались квіти…
Яка ж приємна ця ранкова мить.
Я посмакую каву із любов’ю,
Накине осінь золотую шаль.
«Тебе чекаю…», – стиха я промовлю,
Й заграє таємниче щось скрипаль.
Скрипаль і ранок, й філіжанка кави,
І спогади, й прекраснії думки,
Хмарини, ще й дерева золотаві,
Під килимом дороги і стежки.
Осінній ранок й кава, що дурманить,
І золото усюди, де не глянь.
Ця мить осіння у обійми манить,
Та й потопаю золоті буянь.
14.09.2021р.