(До 21-ї річниці з дня смерті Дем'янчука С.Я. )
Вже двадцять один, як пішов із життя,
Як свічка його догоріла,
Та пам’ять про нього не йде в забуття.
Надія ще жити жевріла.
Вже двадцять один, як пішов у світи,
Пішов у невідані далі,
Свій хрест на землі зумів гідно нести,
І кроки його були вдалі.
Вже двадцять один його з нами нема,
І вірить у це ми не хочем,
Простився назавжди в цей день з усіма,
Й назавжди заплющились очі.
Вже двадцять один, як ступив за межу,
Хоч планів було ще чимало,
Я пам’ять про нього завжди бережу,
В РЕГІ нас усе поєднало.
Вже двадцять один, як за обрій пішов
І звідти до нас не вернеться,
У вічність назавжди від нас відійшов
Й ніколи вже нам не всміхнеться.
Вже двадцять один світла пам’ять у всіх
Про батька МЕГУ, про людину,
Робив він для нас те усе, що лиш міг,
Й МЕГУ він плекав, як дитину.
Вже двадцять один, як відчули ми біль:
Помер академік, людина,
Учитель великий, що мав в житті ціль…
Та пісня була й лебедина.
Вже двадцять один, як вона не звучить,
Й кожнісінький крок пам’ятаєм,
У Царство Небесне полинув спочить,
Ми пам’ять про нього гортаєм.
Вже двадцять один в потойбіччі від нас,
Та в наших серцях і по нині,
Невпинно збігає на цім світі час…
Спокій вічний прекрасній людині.
15.09.2021 р.