Василь Симоненко – Українська мелодія
Довго тужить сумна бандура
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому зажуру
Навіває та пісня мені.
Не мелодія — збурена рана,
Не слова, а безжальні голки,
Тільки бачу не сині лимани
І не горді козацькі полки.
А ввижається — там, біля шляху,
На потоптаній кіньми траві
Жирний ворон, мов чорна папаха,
На козацькій сидить голові.
А нав-круг по-ру-ба-ні
До-си-на-ють сни,
І да-ле-ко бу-бо-ни
Кли-чуть до вій-ни.
-------
"Украинская мелодия" Василь Симоненко
Долго плачет бандура, грустно
О делах седой старины,
Пробуждая печальные чувства,
Навевая тревожные сны.
Не мелодия - соль на рану,
Не слова, а острый укол.
Да и вижу я не лиманы
И не гордый казацкий полк.
Только вижу: на тропке торной,
Где табун пронестись успел,
Жирный ворон папахой чёрной
На казацкую голову сел.
На-сту-па-ет ве-чер,
Дав до-ро-гу сну.
Бу-бен из-да-ле-че
Кли-чет на вой-ну.