Блукала містом навмання,
Чогось, чи то когось шукала.
Відволікалась й зволікала,
Міцно в руках себе тримала,
Аж поки думка в серце впала:
«Ось тут він мене... обійняв!..»
...І... все... І квітень підхопив
Мовчазний стогін. Полетіла
Світ за очі. Чаїні крила
Несли, де чуть дніпровий спів...
Втекти від кого? Від себе?
Вертай! Чи чуєш? Квітень кличе!
Промов цю літеру утриче,
І визнай – справа в Triple К!..
Так... «Квітень». «Київ». Що іще?
Кого тобі не вистачає?
...І задихалась од одчаю,
Але трималася: «Не маю,
Не маю права, хоч й благаю
ПрощЕння, прОщення, проще...»...
21.04.04