Из Николая Винграновского

Мира Кузнецова
Не начинайся... дней безумный счёт.
Ни с губ, ни с глаз не начинайся.
В Холодной Балке сон течёт –
не снись. Не окликай. Не откликайся.
Себе рвать душу всякий раз
уже не в силах - будь я проклят!
Скулят дожди, и в водах топят
всё: время,  выдержку и нрав...
Согрело вдохом невесомым.
Согрело в беспокойстве прошлом
руки уснувшее тепло,
теплом счастливых губ уснувших.



Не починайся. Ні з очей,
Ні з губ мені не починайся.
В Холодній Балці сон тече —
Не снись. Не звись. Не називайся.
Труїти душу кожен раз
Я вже не можу — будь я проклятi
Пищать дощі, і води топлять
І душу, і терпіння, й час…
Степліло подихом легким,
Степліло в прикрощах минулих
Тепло заснулої руки, теплом руки уснувшей
Тепло щасливих губ заснулих.
(С) Микола Вiнграновскiй