Не бывал ты в наших краях!
Небо там – голубые просторы…
Степи там. Там курганы, как горы.
А весенние ночи в лесах!..
Ах, да разве, да разве ты знаешь,
Если сам весь дрожишь, весь смеёшься, рыдаешь,
Сердце бьётся и бьётся в тисках…
Не бывал ты в наших краях.
Не бывал ты в наших краях,
Не таким бы оттуда ты вышел.
Про бескрайнюю степь что ты слышал?
Есть там люди – взросли во степях,—
Не умеют, не любят рыдать,
А без песни не могут и ниву вспахать!
Тебя ж вечно я вижу в слезах...—
Не бывал ты в наших краях.
Перевод с украинского
Оксаны Гориславской
Павло Тичина
НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ!
Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні простори...
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б’ється і б’ється в грудях...
Не бував ти у наших краях.
Не бував ти у наших краях,
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ, що ген-ген простягнувся? —
Єсть там люди — й зросли у степах,—
Що не люблять, не вміють ридати.
Що не можуть без пісні і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах...—
Не бував ти у наших краях.